Історія про материнське серце, яке має те, що не вмирає

Улітку ми мали дотик, підтримували та спілкувались із одним із військовим — старшим сержантом ЗСУ Романом.

Ми надсилали йому необхідні речі, молились, тримали зв'язок.

На превеликий жаль, Роман загинув, намагаючись врятувати своїх побратимів. Але його самого накрило черговою хвилею в той момент, як він витягав пораненого хлопця. Але на цьому історія не закінчилась.

Згодом нам зателефонувала пані Лариса — мама Романа і сказала, що хоче перерахувати фонду 90 000 грн, із тих, які отримала компенсацією від держави.

Ми спробували переконати її, що ці кошти можуть бути потрібні родині, але вона наполягла, що саме цією частиною хоче допомогти іншим військовим на передових. Таким, які боряться за нашу свободу, ризикуючи своїм життям щохвилини. Сильним, сміливим і віданнии.

Таким як був Старший сержант ЗСУ Роман🪖

Ми публікуємо цю історію, аби показати силу віддачі та любові. Допоки ворожі сусіди отримують машини за те, що їх сини віддають життя без навіть їм зрозумілої мети, такі українки як пані Лариса вірять у нашу країну, навіть втрачаючи найцінніше — і це ж зараз зовсім не про гроші.