На відміну від потреб конкретних хлопців-воїнів, які з часом вдається повністю втілити, запити від медиків – річ якоюсь мірою нескінченна. Ліки дуже швидко закінчуються, але від цього їхня цінність лише зростає. У госпіталях потреба не зникає.Ми не є професійними медиками, тому запити від лікарень для нас часто загадка, аж поки ми не приходимо в аптеку, аби купити все необхідне за списком. Хоча за останній рік наші знання принаймні в базових та життєвонеобхідних препаратах значно зросли. Таке враження, що погані турнікети ми визначимо від хороших, навіть, якщо розбудити вночі та зав’язати очі.За запитами військових медиків найлегше зчитати ситуацію на полі бою, насправді: більше запитів означають більшу кількість поранень. Усередині нас – це провокує більшу кількість не лише відправлених коробок, а й молитов. Не можна говорити про успіх, коли ти втрачаєш людей. Допомога медикам, лікарням та госпіталям – про надбання. Про друге життя для поранених воїнів. Про цивільних, для яких вже дуже довго аптеки є закритими.