Знаєте, що є найбільш вирішальним у тому, чи житиме поранений військовий? – Перша година після поранення.

Усе вирішується протягом 60 хвилин і власне того, що з засобів матимуть його побратими під рукою. Ця година найдорожча і справа зовсім не у ціні кровоспинної якісної серветки зі Штатів. Ви ніде не знайдете цієї інформації, але уявіть на хвилинку цю страшну статистику того, скільки хлопців не доживають до приїзду бригади військових медиків? Скільки таких перших годин коштує ця війна?

На відміну від потреб конкретних хлопців-воїнів, які з часом вдається повністю втілити, запити від медиків – річ якоюсь мірою нескінченна. Ліки дуже швидко закінчуються, але від цього їхня цінність лише зростає. У госпіталях потреба не зникає.
Ми не є професійними медиками, тому запити від лікарень для нас часто загадка, аж поки ми не приходимо в аптеку, аби купити все необхідне за списком. Хоча за останній рік наші знання принаймні в базових та життєвонеобхідних препаратах значно зросли. Таке враження, що погані турнікети ми визначимо через хороших, навіть, якщо розбудити вночі та зав’язати очі.

За запитами військових медиків найлегше зчитати ситуацію на полі бою, насправді: більше запитів означають більшу кількість поранень. Усередині нас – це провокує більшу кількість не лише відправлених коробок, а й молитов.

Не можна говорити про успіх, коли ти втрачаєш людей. Допомога лікарням та госпіталям – про здобуття. Про друге життя тих, хто пережив першу годину. Про 12 лікарень та 640 людей, до яких ми доторкнулись за цей час.