Ми хочемо більше розповісти про те, кому допомогали за останній більший проміжок часу. Ми хочемо назвати цифри, але показати, що за кожною із них для нас людина, дитина чи сім’я. Тому для нас – #ценепростоцифри.

Сьогодні про допомогу цивільним родинам – 151 людина, 40 сімей.

Для нас допомога тим, хто цього потребує є основною рутиною зараз. Ми постійно отримуємо запити, формуємо пакунки, відправляємо їх. Але ми вчимося бачити не просто потреби, а людей за ними. Ми продумуємо, що краще покласти саме в цей пакунок, чи що докупити в той інший. Часто, доводиться бігти в магазин за солодощами, коли згадуєш чи дізнаєшся, що ця коробка прямує в будинок, де є діти.

Убільшості ми не знаємо сімей, яким допомогаємо. Фідбеків чи відгуків-відповідей ми теж часто не отримуємо. Нещодавно нам зателефонував дідусь, якому ми надсилали допомогу і сказав, що чекав понеділка, аби подякувати. Аби не відволікати і не турбувати у вихідні.

Це лише один дзвінок, але він про велику вдячність. Можливо, ви чули про історію в Біблії, де лише один з десяти прокажених повернувся подякувати Ісусу за сцілення? Ця історія теж про важливість вдячного серця. І це не про те, що ми працюємо на обов’язкове «дякую», це нагадування сьогодні для тебе і для нас. Навіть, якщо треба дочекатись понеділка – не забудь подякувати.

Також, у цьому пості не буде десяток фото з їжею. Зараз ми не просимо фотографуватись з пакунками. Бо поки ти робиш фото на сторіз із кавою та десертом, ми не думаємо, що якійсь дитині треба фотографуватись із пакунком макарон. Ми знаємо, що вони їх отримують.

Ми молимось і мріємо, аби пану Василю із Сихова чи Олені з дітьми уже не треба була допомога. Аби вони стали на ноги, стали незалежними в цьому періоді життя і були щасливими, а не потребуючими.

Але ми не залишатимемо їх наодинці із їхніми потребами, допоки ці потреби є.