Допоки щоночі лунає звук сирени — ми хочемо робити все можливе, аби пришвидшити час, коли не звучатиме ні вона, ні постріли та вибухи.

Ми не обирали цих обставин, але кожен з нас обирає як бути в них. Як фонд — ми обираємо не залишати тих, хто має потребу у зв'язку з війною — наодинці зі власними проблемами.

96 — саме такій кількості військових, які звертались за особистими запитами ми змогли допомогти за час існування.

Це #непростоцифри, бо так, ми закриваємо їхні обличчя на фото і закриваємо потреби хлопців, які ризикують усім.

У кожній нашій поїздці, коли ми приїжджали до військових ми чули: "Що ми можемо для вас зробити? Що вам потрібно? Може щось дати?". І це продовжує просто перекидати свідомість: хлопці, яким ми приїхали допомогти, запитують про наші потреби.

Наша потреба — це свобода. І вони за неї віддають найбільше. А наше служіння тут, в тилу — зробити усе можливе, аби вони повернулись додому зі щитом, а не на ньому.